ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ ПІЛЬГОВОГО КОНТИНГЕНТУ ПРОВОДИТЬСЯ ЗГІДНО ПЛАНУ ГРОМАДСЬКОГО ІНСПЕКТОРА ТА РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ЗА ТАКИМИ НАПРЯМКАМИ:

- формування умов для повноцінного та духовного розвитку кожної дитини.

 Своєчасно скласти план заходів щодо забезпечення прав дитини та роботи з дітьми пільгового контингенту на 2019-2020 навчальний рік, який затверджено на засіданні педогогічної ради та доведено до відома батьків під час перших загальних батьківських зборів.

В закладі дошкільної освіти забезпечено наявність нормативних документів, що регламентують діяльність членів педагогічного колективу з охорони прав дитинства. Матеріали з данного питання зберігаються в окремій папці згідно номенклатури справ. Зміст нормативних та законодавчих документів доводиться до відома батьків під час проведення загальних та групових батьківських зборів.

Адміністрацією дошкільного закладу надаються консультації батькам з питань щодо забезпечення реалізації прав дітей.

Вихователь-методист проводить роз'яснювальну робота щодо прав батьків і дітей пільгового контингенту, ознайомлення батьків і педагогів з нормативно-правовою базою, вивчаються соціально-побутові умови дітей пільгових категорій,  бесіди, лекції, семінари, виступи на батьківських зборах, надається консультативно-психологічна допомога (за потребою) та рекомендації батькам і педагогам.

Педагогічним колективом проводиться систематична робота по забезпеченню належних умов для успішного навчання та виховання дітей пільгових категорій. Таким дітям надається особлива увага, про що свідчать записи та педагогічні висновки у календарному плануванні вихователів та спеціалістів.

Вихователі у всіх вікових групах, використовуючи наочність, проводять консультації, бесіди з батьками з попередження негативних явищ у дитячому середовищі. Батьків знайомлять із змістом нормативних документів щодо захисту прав дітей. В кожній віковій групі оформлено наочний матеріал для батьків з питань правової освіти.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ВІДПОВІДНО ДО ЯКИХ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ СОЦІАЛЬНА РОБОТА З СІМ'ЯМИ, ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ

Закони України:

від 21.06.2001р. №2558 -ІІІ "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю",

від 26.04.2001р. № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства",

від 13.01.2005р. № 2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування",

від 15.11.01 №2789 - ІІІ "Про попередження насильства в сім'ї",

від 20.09.2011р. № 3739-VI "Про протидію торгівлі людьми",

від 20.10.2014р. № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";

Укази Президента України

від 11.07.2005р. N 1086/2005 "Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей";

від 12.11.1999р. №1460/99 "Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей";

від 22.10.2012р. № 609/2012 "Про Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року";

від 18.03.2015 року № 150/2015 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту учасників антитерористичної операції"

від 12.01.2018 року № 5/2018 "Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа"Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа"

Постанови Кабінету Міністрів України

вiд 24.09. 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»;

від 03.05.2012 № 354 "Про внесення змін до постанови КМУ від 5 вересня 2007 р. № 1087 "Про консультативно - дорадчі органи з питань сім'ї, гендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми";

від 23.05.2012 № 417 "Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми";

від 25.07.2012 № 660 "Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми";

від 22.08.2012 № 783 "Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми";

від 01.08.2013р. № 573 «Про затвердження Загального положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді»,

від 21.11.2013 №895 «Про порядок взаємодії суб'єктів соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах»,

від 21.11.2013 № 896 "Про затвердження Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб)"

Розпорядження Кабінету Міністрів України

від 08.08.2012р. № 556-р. «Стратегії реформування системи надання соціальних послуг»;

від 31 березня 2015 року № 359 - р "Про затвердження плану заходів щодо медичної, психологічної, професійної реабілітації та соціальної адаптації учасників АТО";

від 9 серпня 2017 року № 526-р "Про Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та план заходів з реалізації її І етапу"Про Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та план заходів з реалізації її І етапу"

Лист МОН № 1/9-169 від 02.04.15 року Про порядок комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах

Лист МОН № 1/9-487 від 12.10.15 року Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах

Лист МОН молодьспорт № 1/9-74 від 05.02.13 рокуЗупинити насилля над дітьми - справа нашої професійної гідності

Наказ МОН № 512 від 15.05.13 року Про створення робочої групи з питань дошкільної освіти дітей з особливими потребами в Україні

Мета: надання відомостей дітям про правові норми, що регулюють відносини практично в усіх сферах суспільного життя; орієнтування дошкільників на загальнолюдські й національні цінності в дусі поваги до прав і свобод людини і громадянина. Створення умов для набуття дошкільниками досвіду правомірної поведінки й толерантного спілкування. Виховання любові та поваги до прав і свобод інших людей.

Емоційне (психологічне) насильство.

Емоційним (психологічним) насильством є однократне або хронічне психічна дія на дитину відкидання з боку батьків та інших дорослих, в наслідку чого у дитині порушується емоційний розвиток, поведінка і здібність до соціалізації. До цієї форми насильства відносяться:

- погроза у адрес дитини яка виявляється у словесній формі без застосування фізичної сили, зневага та приниження її гідності, відверте неприйняття та постійна критика;

- позбавлення дитини необхідної стимуляції і емпатії, ігнорування її потреби у безпечному оточенні, батьківської любові, висування до дитини надмірних вимог, що не відповідають його віку або можливостям;

- однократний брутальний психологічний вплив, який викликає у дитині психічну травму;

- навмисна ізоляція дитини, позбавлення її соціального контакту.

Особливості дітей, які піддаються емоційному (психологічному) насильству:

- затримка психічного розвитку;

- трудність в умінні сконцентруватися;

- низька самооцінка;

- надмірна потреба в увазі;

- невміння спілкуватися з однолітками (запобіглива поведінка, надмірна поступливість або агресивність);

- неправда, крадіжка;

- нервово-психічні, психосамотичні захворювання: невроз, енурез, порушення сну та апетиту, шкіряні захворювання, астма.

Особливості поведінки дорослих, тих, що здійснюють емоційне (психологічне) насильство:

- не втішають дитину, коли вона в цьому має потребу;

- публічно ображають, лають, висміюють дитину, принижують;

- порівнюють з іншими дітьми не в її користь, постійно понад критично відносяться до нього;

- звинувачують її у всіх своїх невдачах.

Що можна зробити, щоб допомогти дитині?

Будьте уважні до дитини, постарайтесь з'ясувати причини її емоційних та поведінкових особливостей;

Запропонуйте батькам звернутися до психолога, родинного терапевта по консультативну допомогу.

ДОСЛІДЖЕННЯ СВІДЧАТЬ, ЩО ОСТАННІМ ЧАСОМ ЗНАЧНО ЗБІЛЬШИЛАСЯ КІЛЬКІСТЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПІДВИЩЕНОЮ ТРИВОЖНІСТЮ. ОДНІЄЮ З ОСНОВНИХ ПРИЧИН ТАКОЇ НЕГАТИВНОЇ ДИНАМІКИ Є ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ. ДИТИНСТВО - ПОРА СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ. І САМЕ У ЦЕЙ ПЕРІОД ДИТИНА ПОТРЕБУЄ НАЙБІЛЬШОЇ УВАГИ І ЗАХИСТУ. ТОЖ НАЙБЛИЖЧЕ ОТОЧЕННЯ МАЄ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ДИТИНІ НАЛЕЖНИЙ ДОГЛЯД ТА ТУРБОТУ, А ГОЛОВНЕ - БЕЗПЕЧНЕ І РАДІСНЕ ІСНУВАННЯ.

Профілактика жорстокого поводження з дітьми в дитячому садку

Кожним зверненням до дитини - словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням - ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше - саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я - хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики - відчуття «зі мною щось не так», «я - поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.

Формування у педагогів толерантного ставлення до дітей

Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі мож­на вважати, зокрема:

- підвищений тон, крик педагога;

- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;

- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;

- авторитаризм, вимоги без пояснень.

- фізичне насильство;

- нехтування інтересами та потребами ди­тини.

- неприйняття;

- погрози або терор;

- ігнорування психологічних потреб дитини;

- ізоляція;

- розбещення.

Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педа­гогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще - необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.

Щоб домогтися гармонійних стосунків кожного педагога з дітьми, ми проводимо з педагогічним колективом різні форми методичної роботи.Зокрема, -

тиждень толерантності, тренінги, консультації типу «Гіперактивна дитина: прийоми налагодження довірливих стосунків»

Просвітницька робота з батьками

З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вмін­ня контактувати з людьми.

Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються - вчаться ви­являти турботу. Яких люблять таки­ми, якими вони є, - вчаться бути терпимими до інших.Так закладаються основи гуманних стосунківбатьків і дітей. Тому метою співпраці з роди­нами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Тож для попередження жорстокого поводження батьків з дітьми доцільно проводити:

- інформаційні повідомлення на загальних батьківських збо­рах«Батьківська влада та обов'язок», «Ефективність вихо­вання без покарань», «Емоційно-особистісні проблеми ди­тини», «Почуйте серцем голос Вашої дитини»;

- лекторії«Чи треба карати дитину?», «Безпомилкове вихо­вання».

Попередження жорстокого поводження дітей з однолітками

Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.

Для формуванняпсихологічної єдностіз іншими дітьми, позитив­ного спілкування, педагоги мають спрямували свої зусиллянарозв'язання та­ких завдань:

Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Цесисте­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.

Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина - особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Тож намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.

Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки

Жорстоке поводження з дітьми - це фено­мен, існування якого відоме з часу появи історич­них записів людства. Оскільки насилля - не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою лю­дини.

На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Про­те більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запро­понованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно:«Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є:

Психологічне (емоційне) насильствоє стриж­нем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спри­чинені не стільки фізичними травмами, скільки на­сильством над особою.

Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки по­стійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бува­ють задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психоло­гічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорю­ють і не приймають її.

Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення пси­хологічного насильства:«Психологічним (емоцій­ним) насильством є одноразова або хронічна пси­хічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здат­ності до соціалізації.»

Виокремлюютьп'ять основних типівруйнів­ної поведінки значущих для дитини дорослих, зо­крема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної пове­дінки:

Сексуальне насильство або розбещен­ня- це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.

Існує поширена думка, що особи, які вчи­няють сексуальне насильство над дітьми, страж­дають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки пере­важно - це звичайні люди, але з певними психо­логічними особливостями.

Сексуальне насильство впливає на фізич­не та психічне здоров'я і розвиток дитини, пору­шує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом три­валого часу, інколи - все життя.

Фізичне насильство- це навмисне нане­сення фізичних ушкоджень (травм) дитині бать­ками (іншими особами), що спричиняють пору­шення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавля­ють життя.

Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом - напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дити­на завжди насторожі, для неї характерна підви­щена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не ду­мати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про запо­діяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з та­кими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».

Відчуваючи гнів проти того, що з нею від­бувається, дитина стає агресивною щодо слаб­ших - дітей чи тварин. Для дітей, що пережива­ють фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важ­ко зосередиться на грі або на занятті, вони неу­важні, уникають спілкування з однолітками, від­стають у розвитку.

Нехтування інтересами та потребами ди­тини- це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, ви­хованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідче­ність) і без таких.

Звичайно ж, усім батькам добре відоме зна­чення повноцінного харчування, належного догля­ду, надання своєчасної медичної допомоги для нор­мального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина прово­дить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку ди­тини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від про­блем розвитку дитини тісно пов'язані з психоло­гічним (емоційним) насильством.

Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.

Дотик- один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, - це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,

Подарунок.Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога.Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих - почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.